З початку повномасштабного вторгнення актор Михайло Досенко пішов добровольцем на фронт. Спершу був кухарем і солдатом, потім – снайпером і командиром. Навчався у Великій Британії, воював під Вербовим, де був серйозно поранений. Наразі навчає молодих бійців і каже, що повернеться на фронт.

Михайло Досенко – ексклюзивне інтерв’ю

На фронті в актора серіалу Розтин покаже – позивний Артист. Третій сезон детективу від ICTV2 знімали, коли Михайло вже воював. У нього часто питають, чи планує він повернутися в кіно. Досенко відповідає, що так, це входить до його планів, адже саме мистецтво здатне змінити людей і життя на краще.

Фото: ICTV

На Михайла також чекає його родина – дружина Олександра, батьки, брати-сестри. А сам актор зізнається, пішов на війну, щоб захистити дружину, родину, Батьківщину. Про перші дні війни, пережите і те, чому пішов добровольцем, розповів Михайло Досенко в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV.

Про перші дні повномасштабної війни

– Михайле, поділіться, як ви, цілком цивільна людина, наважилися піти на фронт? Яким було ваше 24 лютого?

– Коли все почалося, ми з дружиною та її батьками виїхали на Київщину – нам здавалося, в селі буде спокійніше, ніж у столиці. Але сталося все навпаки: саме там побачив, як ракети запускалися на Київ, як літали над будинками ворожі гелікоптери, бачив бої, що точилися навколо села. І крізь село йшли кацапи.

– То ви опинилися в епіцентрі наступу?

– Так, наше село було в центрі усіх цих подій. Літаки так низько летіли, що можна було роздивитися їхній герб! Коли я побачив гелікоптери, передав інформацію хлопцям з тероборони. Вони приготувалися і з РПГ підбили. А на третій день ворожі ракети потрапили в об’єкт, розташований неподалік. Горіло все! Здавалося, зараз все в повітря знесеться!

– Де ви були тоді?

– У підвалі сидів з трьома ножами і сокирами – на випадок, якщо зайдуть. Декілька хвиль їх було, вони вже увійшли в Бучу та Ірпінь, намагалися взяти інші містечка. І знаєте, коли по селу їде немісцева машина, вона потрапляє в усі ями – і ти відразу розумієш, що це чужі…

Фото: ICTV

– Мені взагалі здається, що не всі люди усвідомлюють, що зараз відбувається. Бо країна-ворог стала на воєнні рейки, а це дуже небезпечно.

– Чому ми не стали, як думаєте?

– Я зараз про це не думаю, я зараз думаю про інше (сміється). Відкрите питання. За незалежність треба не вмирати, а вбивати – отак треба ставитися до цієї ситуації. І пам’ятати, що вони робили та роблять із нами.

Про рішення піти на фронт та службу

– І після всього, що пережили, ви пішли у військо?

– Так, пішов у військо, інакше б просто з’їв себе зсередини. Кацапи перли новими хвилями, і я планував відправити родину, а самому залишитися. Але родина не хотіла без мене їхати, тож я вирішив, що поїду з ними, влаштую їх, а вже потім піду на фронт. Ми разом виїхали на Львівщину. Мої залишились, а я прямо там пішов у військкомат.

– Дружині що сказали?

– Сказав, просто стану на облік, мене ніхто зараз не забере. А сам пішов і записався добровольцем. Трохи обманув…

Переглянути цей допис в Instagram

– Це був березень, і мій рідний Херсон вже потрапив в окупацію. Планував його визволяти.

– Але ви ж не відразу потрапили на фронт?

– Ні, спочатку навчався. Це були різні частини, різні підрозділи, де навчають певних навичок і певних фахівців. Ми ретельно готувалися, розуміючи, що буде складно, – і саме така серйозна підготовка і ставлення до цього врятували нам життя.

– Як стали командиром?

– Відразу хотів на снайпера, але батальйон вже був укомплектований, місце було одне і лише кухарем – і я зголосився. Потім став солдатом, а коли командири побачили, що я добре стріляю – став снайпером. Навчалися по всій країні.

– Багато наших проходили навчання за кордоном…

– Я також, десь місяць ми проходили вишкіл у Великій Британії.

– Окрім військової науки покращили англійську?

– Yes, of course (сміється). Під кінець взагалі говорив без перекладача і все розумів, це було приємно. А коли повернулися, нас разом із Гвардією наступу відправили у Вербове на Запоріжжі.

Фото: ICTV

На тому напрямку дуже страшні та щільні бої йдуть, там сконцентровано багато ворожих бригад. У багато разів їх більше, ніж нас, і техніки в них більше, і дронів.

– Найстрашніший момент коли був?

– Під Києвом. Коли летить літак, і ти бачиш, як він скидає ракети. Як фортеця, що літає – сучасна зброя. Та й в окопі також страшно, але жити та перемогти хочеться ще більше. Страх – це нормально.

– А дрони?

– Також зброя цієї війни. В нас їх багато, а в кацапів – ще більше. Нам треба кардинально змінити ставлення до війни – вся країна повинна працювати на перемогу, тоді ми переможемо.

Про поранення

– Як отримали поранення?

– Це сталося в середині жовтня. Я був на Запорізькому напрямку, артилерія потужно працювала. Я десь ще хвилин 40 чекав, коли обстріл закінчиться, безперервні атаки були, а потім і мене накрило.

– Була контузія, лікарі потім сказали, що по мені пройшла велика ударна хвиля… Навколо мертва зона, все вигоріло, сіро-чорне, тіла в три ряди, і кожне життя ти відразу відчуваєш – навіть коли за десяток метрів від тебе біжить мишка.

– Хто вам допоміг вийти?

– Ми виходили удвох з хлопцем, він також був поранений. Не все пам’ятаю, тільки коли у шпиталі почали робити уколи – я отямився і зміг розповісти, що сталося. Спочатку погано чув, погано розмовляв. Це була моя перша сильна бойова травма.

– Скільки лікувалися?

– 10 днів у місцевій лікарні, потім в іншому місті був три тижні на реабілітації – там дуже добре ставилися до поранених військових.

– Годували вас добре?

– Нормально, я взагалі не вибагливий. Проте, коли дружина питає, що передати – а вона волонтерить з 2014 року і дотепер, так я завжди прошу м’ясо і ковбасу (сміється).

Переглянути цей допис в Instagram

Про минуле життя та кар’єру

– Згадуєте минуле життя, зйомки, фільми?

– Так! До речі, мене часто питають, чи хочу займатися мистецтвом? Так, звісно. Але останнім часом я навчався війні і добре розумів, чим більше я дізнаюся – тим вищі шанси вижити.

– Чому зараз люди не йдуть за себе воювати, я не знаю. Я своє рішення ухвалив.

А ще часто згадую театр, зйомки в серіалі Розтин покаже. З актором Артемієм Єгоровим ми підтримуємо контакт, спілкуюся і з іншими колегами.

Фото: ICTV

– На майданчику серіалу Розтин покаже 3 весь час згадують і про вас, і про вашого героя. А в перший знімальний день творча команда підписала прапор і відправила вам на фронт. Ви отримали?

– Так, прапор був зі мною на фронті, дуже приємно було отримати таку звістку від колег. Зараз прапор зберігається в мене вдома.

Премʼєра серіалу Розтин покаже стартує на телеканалі ICTV2 27 лютого. Нові серії показуватимуть з вівторка по четвер о 20:00.

Читайте також

Кожен пережив втрату близьких: інтерв’ю Molodi про творчість і зниклого в Маріуполі батька

Поділитися:
Наші мобільні додатки: